На високому правому березі тихоплинної Сули, притоці могутнього Дніпра, стоїть старовинне місто Лубни. Саме тут, на шістдесятиметровій височині, що омивається з трьох сторін водами річок та оточеної глибокими ярами і лісами, князь Володимир Святославович у кінці X століття побудував фортецю. Сьогодні Лубни - мальовничий культурний та індустріальний центр Полтавського краю. Місто посідає третє місце в області по промислово-економічному потенціалу та кількості населення. У 1998 році Лубни відсвяткували 1010-ту річницю з дня свого заснування. 

   На 60-гектарному масиві південно-західної околиці міста знаходиться Лубенський лісотехнічний коледж. Втішає око ошатний дендропарк, зелені насадження, у яких потопають споруда навчального корпусу, спортивний комплекс, ціле містечко будівель, де розміщені гуртожитки, бібліотека, їдальня, житлові помешкання для викладачів та обслуговуючого персоналу, господарські приміщення.

  Коріння навчального закладу сягає 1880 року, коли на прохання департаменту землеробства шляхтянка села Круглик Лубенського повіту, щедрий меценат та подвижниця краєзнавчої справи Катерина Миколаївна Скаржинська подарувала час­тину своїх земельних угідь у селі Тернах для побудови нижчої сільськогосподарської школи II розряду, перший набір до якої було проведено 1 жовтня 1891 року.

Варто зазначити, що це був не єдиний щедрий жест цієї благородної жінки. Серед інших, які заслуговують на вдячність і повагу, - передача губернському земству м. Полтави власного музею колекцій етнографії, рукописів видатних письменників, матеріалів археологічних розкопок (20 тис. експонатів і 4 тис. книг). Нині іменем К.М.Скаржинської названа одна із вулиць Лубен.

У 1898 році школа стає І-розрядною, в 1912 році - сільськогосподарським училищем, у 1917 - це профшкола, де готують ковалів, теслярів, бондарів.

У 1929 році профшкола реорганізується в коледж лікарських рослин, а з 1933, внаслідок об'єднання усіх подібних навчальних закладів колишнього СРСР, у Лубнах створюється єдиний Всесоюзний коледж лікарських та ароматичних рослин.

У жовтні 1948 року схвалена загальнодержавна програма створення системи захисних лісонасаджень, впровадження травопільних сівозмін, будівництва ставків і водоймищ для сталих і високих врожаїв у степових і лісостепових районах. Ця подія головним чином вирішила подальшу долю навчального закладу. 14 липня 1950 року Постановою Ради Міністрів СРСР № 11/207р коледж лікарських рослин реорганізується в Лубенський лісотехнічний коледж із спеціальностями "Лісове господарство", "Лісова меліорація".

Важливу роль у цій реорганізації відіграли міністр лісового господарства України О.І.Бовін та начальник відділу коледжів Мінлісгоспу О.О.Лебедєв.

   У 1951-1957 рр. коледж очолює Василь Дем'янович Байтала. Вищу освіту він отримав у Воронезькому лісотехнічному інституті. В.Д.Байтала згуртував дієздатний педагогічний колектив, а найголовніше - ініціював створення для прийдешнього покоління дендропарку - пам'ятки садово-паркового мистецтва, - якому, за словами Василя Дем'яновича, немає аналогів. З 1957 року В.Д.Байтала працює начальником відділу лісорозведення Мінлісгоспу, а з 1981 по 1988 рік - міністр лісового господарства України.

   З 1957 по 1971 рік директором коледжу працює Іван Кірсанович Єсіпов. Випускник Ленінградської лісотехнічної академії, учасник Великої Вітчизняної війни, І.К.Єсіпов пройшов шлях від лісничого до начальника управління лісового господарства. Біля 2,5 тис. гектарів непридатних для ведення сільськогосподарських робіт балок, яруг та урвищ уздовж Удаю та Сули за цей період навіки закріплені від зсувів, розмивів, повітряної та водяної ерозії.

    Протягом 1983-1988 років коледж очолює Микола Федорович Федько, який до цього працював інженером лісових культур, головним лісничим та директором Саратської лісомеліоративної станції на Одещині.

    М.Ф.Федько приклав багато зусиль для зведення житла та зміцнення матеріальної бази коледжу й лісгоспу.

    З 1972 по 1983 та з 1988 по 2000 роки коледжом керує випускник Львівського лісотехнічного інституту, Заслужений лісівник, відмінник освіти України Олександр Васильович Лунєнков.

   Свою трудову діяльність він розпочав з посади лісничого на Львівщині, згодом очолював Полтавський держлісгосп. Олександр Васильович опікувався спорудженням житла для викладачів та обслуговуючого персоналу, комплектуванням викладацького складу, підвищенням трудової та навчальної дисципліни тощо.

   Але найвагомішим етапом діяльності О.В.Лунєнкова стало зведення нового навчального корпусу зі спортивним комплексом, оснащення кабінетів і лабораторій відповідними засобами навчання.

    3-го березня 2000 року директором Лубенського лісового держпісгоспу-коледжу призначається відмінник освіти України, випускник Української сільськогосподарської академії Роман Васильович Сендзюк. Сприяючи продовженню кращих традицій навчального закладу, Р.В.Сендзюк свої перші кроки на посаді директора спрямовує на утвердження нових осучаснених підходів до здійснення керівництва навчальним і виробничими процесами.

   Плідно працювали і працюють у коледжі заступники директора з навчальної ро­боти. Завдяки їм із року в рік зростає педагогічна майстерність та методичний рівень викладачів. Це зокрема:

- Копилов Яким Семенович (працював заст. директора з 1950 по 1971 рік), ви­пускник Ленінградської лісотехнічної академії, учасник Великої Вітчизняної війни;

- Курдибаха Іван Олександрович, учасник бойових дій, випускник Лубенського лісового коледжу і Воронезького лісотехнічного інституту, відмінник освіти України, працював викладачем механізації з 1959 по 1970 рік, а з 1970 по 1993 - заступник директора коледжу з навчальної роботи, багато зусиль приклав для створення кожним викладачем комплексів методичного забезпечення навчання;

- Сендзюк Роман Васильович - за час його роботи на посаді заступника директора коледж проходить атестацію й акредитацію, отримує ліцензії Міністерства освіти на право відкриття двох нових спеціальностей: агрономія лікарських рослин та бухгалтерський облік, розпочато підготовку техніків лісового господарства без відриву від виробництва;

- Ковальчук Олександр Іванович - випускник Національного аграрного університе­ту, викладач лісокористування й дереви-нознавства з 1991 року, в березні 2000 року затверджений на посаді заступника директора з навчальної роботи.

О.І.Ковальчук провів велику підготовчу роботу для відкриття в коледжі відділення "Обробка деревини".

Постанова 1950 року про реорганізацію навчального закладу була зустрінута піднесено. 346 студентів III та IV курсів коледжу лікарських рослин виявляють бажання опанувати нову професію. Зростає престиж навчального закладу. П'ятеро молодих фахівців (Єременко О., Пожар В., Тітенко М., Нікітенко М. і Ванцак Б) вирушили добровольцями на озеленення Туркменського каналу.

" Вирощувати ліси в пустелях, де домінують суховії, виявили бажання 50 студентів" ("Червона Лубенщина" № 97 від 15.07.1952 р.). Молодь пише: "Як добре усвідомлювати, що твою працю будуть бачити майбутні покоління".

У 1953 році до Західносибірського лісовпорядкувального підприємства (м. Новосибірськ) за власним бажанням направляються Погрібняк М., Дедіон О., Снітко М., Поцелуєва А., а 3.06.1955 року про них пише преса: "Безкраї лісові простори Тюменської області (27,5 млн. га ), фактично до того часу не вивчені, пройдені цими піонерами-першо-прохідцями, і що найважливіше - працюючи в таких складних умовах, вони зуміли зберегти любов до своєї професії".

 У 1991 році коледж, як навчальний заклад, відсвяткував свій 100-річний ювілей. Лубенський лісотехнічний коледж сьогодні - один із кращих вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. У 1995 році ним отримано ліцензії Міністерства освіти України на відкриття нових спеціальностей: "агрономія" (спеціалізація "лікарські рослини") і бух­галтерський облік" (кваліфікація - бухгалтер). У 1997 році відкрито заочне відділення по спеціальності "Лісове господарство", а з 2001 - функціонує відділення "Обробка деревини". Успішним для колективу навчального закладу став 1998 рік:

- коледж успішно пройшов атестацію (свідоцтво № 170659, серія ФД-П, рішення ДАК від 7.07.1998 року, протокол № 15);

- згідно з рішенням ДАК від 7.07.1998 року коледж визнано акредитованим за статусом вищого навчального закладу освіти 1-го рівня (сертифікат № 171116) за трьома спеціальностями:

5.130401 "Лісове господарство"; 5.130102 "Агрономія", спеціалізація "лікарські рослини";

5.050111 "Бухгалтерський облік"

Втілюючи Закон України про освіту щодо ступеневої системи навчання, коледж успішно співпрацює з вищими навчальними закладами освіти ІІІ-ІУ рівня акредитації. Більше 10 років ведеться тісна співпраця з Українським державним лісотехнічним університетом ім. П.С.Погребняка (м. Львів), Національним аграрним університетом (м. Київ). У коледжі функціонує філія факультету довузівської підготовки Національного авіаційного університету, навчально-консультаційний пункт Харківського інституту соціального прогресу, відкрито заочне відділення економіко-правового факультету вузу.

 Привітати колектив коледжу з професійним святом завітали:

заступник Міністра освіти України, професор, доктор технічних наук Бабак Віталій Павлович (третій зліва); голова Полтавської обласної ради Полієвець Олександр Васильович (четвертий зліва), 1998р.

За період функціонування навчального закладу підготовлено:

- більше 160 кваліфікованих с/г робітників (серед них Василь Ремесло, випускник 1924 року, в подальшому -знаменитий селекціонер; Ераст Пени-онжшкевич - академік, доктор біологічних наук);

- біля 550 фармацевтів, агрономів лікарських рослин;

- 5004 техніки лісового господарства.
Випускники Лубенського лісового коледжу працюють у різних регіонах України та далеко за її межами: в Середній Азії, Забайкаллі і навіть на узбережжі Охотського моря.

Значна частина випускників займає високі посади в лісогосподарській галузі:

Ведмідь Микола Максимович - заступник Голови Держкомлісгоспу України; Кондратенко Віктор Олексійович - начальник відділу лісорозведення Держкомлісгоспу; Грицун Леонід Васильович - провідний спеціаліст відділу охорони та захисту лісу Держкомлісгоспу; Твердоступ Анатолій Іванович - начальник управління з контролю, обліку та звітностей Держкомлісгоспу; Рековець Петро Михайлович - головний спеціаліст відділу зовнішніх економічних зв'язків та реалізації лісосировинних ресурсів Держкомлісгоспу; Задависвічка Микола Олександрович -провідний спеціаліст відділу економіки та фінансів Держкомлісгоспу; Малорошвілов Віктор Степанович - начальник Павлодарського управління лісового господарства (Казахстан); Попов Володимир Ксенофонтович - академік, ректор Воронезької лісотехнічної академії;

Гора Іван Миколайович - декан факультету землевпорядкування Національного аграрного університету; Саєнко Володимир Данилович - генеральний директор Сумського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Сумиоблагроліс"; Лисенко Володимир Пилипович - професор Харківського аграрного університету;

Лялін Іван Іванович - заступник директора з навчальної роботи Чугуєво-Баб-чанського держлісгоспу-коледжу; Корчинська Діна Іванівна - заступник директора корпорації лісових міжгосподарських підприємств Полтавщини; Глушко Григорій Миколайович - голові вний інженер Харківської державної лісовпорядкувальної експедиції. Працюють інженерами лісогосподарських об'єднань:

"Київліс" - Гузенко Руслан Володимирович, Гузенко Володимир Миколайович, Скорич Олександр Васильович;

"Полтаваліс" - Даниленко Анатолій Андрійович, Дорошенко Іван Борисович, Горбань Василь Федорович, Бобир Олексій Олексійович;

"Сумиліс" - Омельченко Анатолій Васильович.

Очолюють держлісгоспи:

- на Вінниччині - Колос Петро Іванович (Могил ів-Подільський);

- на Донеччині - Бальоха Петро Іванович (Донецький)

- на Полтавщині - Красюк Василь Федорович (Новосанжарський), Дащенко Ана­толій Миколайович (Пирятинський);

- у Криму - Котюк Петро Максимович (Старокримський), Луценко Микола Ва­сильович (Севастопольський);

- на Черкащині - Снігур Микола Олександрович (Корсунь-Шевченківський), Мінченко Василь Володимирович (Звенигородський); Яценко Борис Васильович (Смілянський);

- на Чернігівщині - Засько Микола Миколайович (Новгород-Сіверський), Данилець Іван Прокопович (Остерський); Бижовець Михайло Петрович (Корюківський);

- на Сумщині - Литвиненко Анатолій Петрович (Сумський);

- на Житомирщині - Лобоздінський Олександр Адольфович;

- на Кіровоградщині - Захарченко Іван Іванович (Чорноліський). і

Протягом тривалого часу в різні періоди працювали генеральними директорами:

- Дорошенко І.Б ("Полтаваліс");

- Кочерга М.М. ("Київліс"); директорами лісгоспів:

- Голод В.В. (у Джанкої),

- Качура М.К.(у Києві),

- Мусієнко В.В. (в Іванкові),

- Міщенко Б.Л. (у Кременчуці),

- Адаменко Ю.З. (у Пущі-Водиці),

- Сукач Т.М. (у Кам'янці),

- Підопригора С.О.(у Нових Санжарах),

- Колодочка О.В.(Київське зелено-паркове господарство).

Багато випускників працюють на посадах провідних інженерів, лісничих, помічниками лісничих, економістами, таксаторами лісовпорядкувальних експедицій, майстрами лісу і лісових розсадників.

Частина випускників Лубенського лісового коледжу досягли значних успіхів у трудовій діяльності. Серед них міський голова Лубен А.М.Соболєв, капітан другого рангу, заступник начальника управління підводних човнів Північноморського флоту РФ Романенко В.С., науковий співробітник Ялтинського ботанічного саду Донець В.С., керівник представництва в Україні японської фірми "Томен Корпорейшн" Шаблій І.В.

Серед викладачів коледжу є немало його випускників: Курдибаха І.О., Лавринович С.О., Кагамлик Ю.І., Донець Т.М., Тимошенко Т.І. Значна частина майстрів виробничого навчання та лаборантів - кращі випускники коледжу.

Коледж має солідну матеріально-технічну базу, яка дає можливість готувати кваліфікованих молодих спеціалістів.

Навчальний процес здійснюється в учбовому корпусі на 600 місць, загальна площа якого 6300 м2. У корпусі розміщені і належним чином обладнані 7 лабораторій, 20 навчальних кабінетів, лінгафонний клас, 2 кабінети обчислювальної техніки, актова та молодіжна зали, спортивний зал, буфет, адміністративні кабінети.

Навчальні кабінети та лабораторії оснащені проекційною апаратурою, телевізорами, магнітофонами та іншими технічними засобами навчання. Кабінети постійно модернізуються, створюються нові.

На території коледжу функціонують 2 гуртожитки на 300 місць, в яких розміщена бібліотека з чималим фондом навчальної, методичної та художньої літератури. Є стадіон із спортивними майданчиками, деревообробна майстерня, цех з переробки деревини, слюсарня, ремонтна майстерня, гаражі.

Коледж має свою котельню, що працює на природному газі, автономну електростанцію, артезіанську свердловину.

У 15-ти житлових будинках мешкають 36 сімей викладачів та обслуговуючого персоналу коледжу.

У 1951-1952 рр. на території коледжу закладено дендрологічний парк, де росте більше 300 видів деревної та чагарникової ' рослинності. Це справжня скарбниця дендрофлори, . природна лабораторія навчальної бази коледжу. Чудовий ландшафт справляє великий виховний вплив на становлення молодих особистостей. Дендропарк має статус пам'ятки садово-паркового мистецтва.